Сучасні методи та засоби навчання

Урок – це ключовий елемент навчально-виховного процесу. Від якості проведення уроку безпосередньо залежить якість викладання предмету і як наслідок якість отриманих знань та навичок учнів.

Сучасний урок – це передусім урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального та морального становлення особистості учня, що допомагає  досягти високих результатів у навчанні, це тісна взаємодія учня та вчителя.

Сьогодні ми поговоримо про сучасні методи та засоби навчання, які безумовно стануть у пригоді для кожного вчителя, який намагається креативно та сучасно підійти до викладання свого предмету.

Методи навчання  - це упорядковані способи діяльності вчителя та учнів, спрямовані на ефективне розв’язання навчально-виховних завдань. У методах навчання відокремлюють два види:

- метод навчання як інструмент діяльності вчителя для виконання навчальної функції – викладання;

- метод навчання як спосіб пізнавальної діяльності учнів з оволодіння знаннями, уміннями та навичками – учіння.

Підвищення ефективності навчання безпосередньо залежить від доцільності добору і використання різноманітних, найбільш адекватних навчальній темі методів навчання, а також від активізації всього навчального процесу.

На практиці буває важко визначити чіткі межі між різними методами навчання: вони перетинаються, доповнюють один одного, складаються в комплексний “пакет”, систему прийомів, за допомогою яких педагог і учні реалізують поставлені цілі.

Вибір методів навчання зумовлений:

• цілями навчання;
• змістом навчального матеріалу та специфікою предметної області;
• темпом та терміном процесу навчання;
• стилем навчання та рівнем педагогічної майстерності педагога;
• дидактичним та матеріально-технічним забезпеченням процесу навчання;
• рівнем підготовки учнів.

При плануванні конкретних уроків педагогу необхідно враховувати, що будь-який метод навчання має тією чи іншою мірою забезпечувати:

• активну участь учнів у процесі навчання;
• встановлення зворотного зв’язку в системі “педагог–учень”;
• можливість застосування набутих навичок і знань в реальних життєвих та навчальних ситуаціях;
• розвиток цільових навичок поведінки (самостійної творчої діяльності, роботи в малих групах);
• мотивацію учнів до підвищення ефективності своєї діяльності на заняттях і в реальних ситуаціях;
• можливість отримувати знання на груповому та індивідуальному рівнях.

У дидактиці є різні підходи до класифікації методів навчання: за джерелами з яких учні здобувають знання, за рівнем самостійної розумової діяльності та за характером логіки пізнання.

Розглянемо методи навчання за джерелами з яких учні здобувають знання. Адже слово, наочні посібники і практичні роботи широко використовуються  в навчальному процесі.

На основі такого підходу виділяють три групи методів навчання: словесні, наочні та практичні.

Словесні методи  навчання.

Розповідь — метод, який передбачає оповідну, описову форми розкриття навчального матеріалу з метою спонукання учнів до створення в уяві певного образу. Інколи цей метод образно називають "малювання словом". Метод розповіді використовують на всіх рівнях навчання, але найчастіше — у початкових класах.

Пояснення — метод, який передбачає розкриття сутності певного явища, процесу, закону. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду учнів. Наприклад: пояснення сутності граматичних категорій прикметника.

Лекція використовується, як правило, в старших класах. Це такий метод навчання, коли вчитель протягом порівняно тривалого часу усно висловлює значний за об'ємом навчальний матеріал, використовуючи при цьому прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів.

Бесіда – це діалогічний метод викладання навчального матеріалу. Під час бесіди вчитель шляхом вміло поставлених питань спонукає учнів міркувати, аналізувати факти і явища, що вивчаються, і самостійно підходити до відповідних  висновків і узагальнень. За місцем у навчальному процесі виділяють бесіди: вступну, поточну, підсумкову.

Проте вживання цього методу має свої обмеження, бо далеко не кожний матеріал можна викладати за допомогою бесіди. Цей метод найчастіше застосовується тоді, коли тема, що вивчається, є порівняно нескладною і коли з неї в учнів є певний запас уявлень або життєвих спостережень, що дозволяють осмислювати і засвоювати знання евристичним шляхом.

Окреме місце в навчальному процесі посідає інструктаж. Він передбачає розкриття норм поведінки, особливостей використання методів і навчальних засобів перед використанням їх у процесі виконання навчальних операцій. Це важливий етап у підході до оволодіння методами самостійної пізнавальної діяльності. Важливо, щоб учні розуміли не лише що треба робити, але і як це робити.

Метод роботи з книгою посідає чільне місце в системі словесних методів. Проте тут є деяка умовність. Якщо книгу використовують як джерело друкованої інформації, то це — прояв застосування словесного методу. Коли ж книгу використовують для ознайомлення з малюнком, схемою та ін., то це вже стосується групи наочних методів. Так чи інакше людина, яка навчається, повинна розуміти, що основне джерело отримання наукової інформації — це книга. Тому так важливо навчити учнів методам самостійної роботи з книгою: читанню, переказу, виписуванню, рецензуванню, конспектуванню, складанню таблиць тощо.

Наочні методи навчання

Висока ефективність навчання не можлива без широкого використання наочних методів. Вони зумовлені діалектичними закономірностями пізнання і психологічними особливостями сприймання.

Наочні методи передбачають, передусім, використання демонстрації та ілюстрації.

Демонстрація — це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їхньому натуральному вигляді, в динаміці.

Ілюстрація — метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їх символічному зображенні (фотографії, малюнки, схеми, графіки та ін.).

Методи цієї групи тісно взаємопов'язані. Використання в навчальному процесі тих чи інших методів зумовлене різними факторами: психологічними особливостями учнів певного віку, дидактичними цілями, рівнем матеріального забезпечення навчальних закладів тощо.

Практичні методи навчання.

Вправа — це метод навчання, який передбачає цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій чи операцій з метою формування умінь і навичок.

У дидактиці за характером навчальної роботи виділяють різні види вправ — письмові, графічні тощо. З погляду навчальної мети виокремлюють такі різновиди вправ:

• підготовчі, пробні (попереджувальні, коментовані, пояснювальні);

• тренувальні (за зразком, за інструкцією, за завданням без докладних вказівок);

• творчі.

Методи за характером логіки пізнання

Основним "інструментом" пізнання є мозок  людини. Тому в навчальному процесі використовують методи, які властиві логіці як науці про закономірності людського мислення. У цьому плані виділяють такі методи: 

- аналітичний,

- синтетичний,

- індуктивний,

- дедуктивний,

- традуктивний. Вони можуть діяти у взаємозв'язку.

Аналітичний метод передбачає мисленнєве або практичне розкладання цілого на частини з метою виокремлення суттєвих ознак цих частин. Проте це лише початковий компонент пізнання. Наприклад, у мові є загальне поняття "слово". У процесі пізнання в слові виділяють його частини: основу та закінчення, корінь, префікс, суфікс, а також ознайомлюють із сутністю цих морфем, їх значенням у словотворенні.

Для розуміння цілісності явища, сутності певного поняття потрібно переходити до наступної логічної операції — синтезу.

Синтетичний — це метод, який передбачає теоретичне або практичне поєднання виділених аналізом елементів чи властивостей предмета й явища в одне ціле. Синтез є органічним продовженням аналізу і може ґрунтуватися тільки на аналізі. Це гносеологічна закономірність навчального процесу.

У чому сутність і взаємозв'язок індуктивного і дедуктивного методів?

Індуктивний метод передбачає вивчення предметів, явищ, рухаючись від одиничного до загального. У результаті розуміння сутності ознак, властивостей одиничних предметів, явищ і понять є можливість усвідомити суттєві, типові закономірності чи властивості однопорядкових предметів або явищ. Використовуючи індуктивний метод, треба запам'ятовувати ту інформацію, яка дасть змогу виділити у споріднених поняттях суттєве, загальне, типове.

Дедуктивний метод передбачає рух у вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного.

Індуктивний і дедуктивний методи перебувають у діалектичному взаємозв'язку.

Традуктивний метод — вид умовиводу, в якому посилання і висновки є судженнями однакового ступеня загальності (від одиничного до одиничного, від загального до загального).

Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності

За рівнем самостійної розумової діяльності виділяють такі методи навчання:

- проблемний виклад,

- дослідний,

- частково-пошуковий

Використання цих методів ґрунтується на послідовній і цілеспрямованій постановці перед учнями проблемних задач, розв'язуючи які, вони під керівництвом учителя активно засвоюють нові знання, що сприяє інтелектуальному розвитку особистості.

Проблемний виклад передбачає створення вчителем проблемної ситуації, допомагає учням у виокремленні та "прийнятті" проблемної задачі, використання словесних методів (пояснення, розповіді, лекції) для активізації розумової діяльності учнів, спрямованої на задоволення пізнавального інтересу через отримання нової інформації.

Частково-пошуковий метод спрямований на залучення учнів до пошуків шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавальної задачі. Для забезпечення дієвості цього методу необхідно: створення проблемної ситуації і спонукання учнів до розуміння і "прийняття" пізнавальної задачі; керівництво процесом пошукової мисленнєвої діяльності учнів з використанням системи логічно вмотивованих запитань; стимулювання і схвалення пізнавальної діяльності вихованців у процесі розв'язання навчальних завдань, аналіз успіхів, помилок, труднощів, що виникають під час їх розв'язання.

Дослідний метод передбачає залучення учнів до самостійного розв'язання пізнавальної задачі з використанням необхідного обладнання.

Проблемні методи навчання тісно пов'язані з іншими методами.

Засоби навчання

Це важливий невід'ємний компонент навчального процесу з іноземної мови в середніх навчальних закладах. Визначення засобів навчання — це відповідь на запитання "За допомогою чого навчати?" Отже засобами навчання можуть бути різноманітні матеріальні предмети, які допомагають учителю організувати ефективне навчання іноземної мови, а учням — успішно оволодівати нею.

 Класифікація засобів

Згідно з такими критеріями як значущість, призначення та застосування технічної апаратури засоби навчання іноземної мови розподіляються на

- основні та допоміжні; 

- для вчителя і для учня; 

- технічні та нетехнічні. 

Навчально-методичний комплекс

В ідеалі усі засоби мають бути представлені в навчально-методичному комплексі (НМК) В такому разі НМК і є основним засобом  навчання у всій повноті його компонентів:

• підручника, 
• книжки для вчителя, 
• лінгафонного практикуму, 
• комп'ютерних програм, 
• комплекту слайдів, 
• діафільмів, 
• аудіо- та відеокасет, 
• таблиць тощо. 

Ті засоби, які вчитель використовує додатково до основних засобів навчання, вважають допоміжними: 

• спеціально підібрані серії малюнків, 
• виготовлені вчителем роздавальні навчальні картки, таблиці, схеми, а також ілюстровані журнали, афіші, фотографії та ін. 

Вибираючи засоби навчання іноземної мови, передусім підручник, слід пам'ятати про їх відповідність віковим особливостям учнів, рівню їх мовної та мовленнєвої підготовки, реаліям сучасного життя, вимогам чинної програми. 

Усі засоби навчання іноземної мови призначені для вчителя і для учня.

Комплект для вчителя:

• державний стандарт;
• програми з іноземної мови;
• книга для вчителя;
• посібник для позакласної роботи, набір фонограм, таблиць, малюнків;
• збірник вправ;
• магнітна дошка тощо.

Комплект для учня:

• підручник;
• книжка для читання;
• довідники;
• словники;
• вправи на друкованій основі або на аудіокасеті;
• комп’ютерні програми.

 Основні вимоги до структури та змісту підручника: 

а) підручник має забезпечувати послідовність подачі мовного та мовленнєвого матеріалу від уроку до уроку; 
б) зміст підручника має бути комунікативне спрямованим; 
в) кожний параграф підручника повинен мати "стрижень", навколо якого організується весь матеріал (таким "стрижнем", наприклад, може бути типова фраза, тема тощо);
г) у структурі параграфа має бути спеціальний розділ — домашнє завдання; 
д) структура і зміст підручника мають забезпечувати паралельне оволодіння уміннями як усного, так і писемного спілкування. 

Технічні засоби навчання (ТЗН) - ті засоби, що потребують використання технічної апаратури. Інші засоби є нетехнічними. Серед технічних засобів навчання, методика яких досить ретельно розроблена, виділяють 

• відеограму, 
• фонограму, 
•  відеофонограму

Слід зазначити, що навіть при мінімальній забезпеченості навчального процесу технічною апаратурою неможливо навчати іноземної мови без застосування певних технічних засобів навчання. До таких, у першу чергу, відноситься фонограма.

Найбільш вмотивовано фонограма застосовується: з метою навчання аудіювання; раціональної презентації та закріплення зразків мовлення, що звучать (наприклад: моделей, типових структур); введення матеріалу в діалогічній формі; демонстрування пісень і текстів у виконанні носіїв мови; звукового супроводу засобів зорової наочності.

Останнім часом досить активно розробляється методика використання комп'ютерних програм. Комп'ютерні програми відкривають широкі можливості для удосконалення процесу навчання іноземної мови, підвищення його ефективності. Крім того, що комп'ютерна програма забезпечує сприймання інформації через слуховий та зоровий канали, вона дозволяє також здійснити навчання і контроль засвоєння іноземної мови в різних режимах самостійного пошуку і на різних рівнях складності.

Використання будь-яких засобів навчання має бути узгодженим з усією системою навчання іноземної мови, співвідноситись з її принципами і цілями.

Отже засоби навчання іноземної мови мають важливе значення для забезпечення повноцінної та ефективної організації навчальної роботи учнів на уроці з метою оволодіння іншомовною діяльністю.